Прощання з рідною школою

В цьому навчальному році школа працювала по особливому, по незвичному. Коронавірус змінив плани випускників, батьків, вчителів, учнів…. Незвичайним було закінчення 2019-2020 навчального року і для учнів нашої школи. Для випускників не лунав останній дзвінок. Та зараз учні 11 класу вже пройшли ЗНО, тому в школі їм святково вручили атестати.

В шкільній оселі свят завжди багато, випускний вечір це свято, якого нема в жодному календарі, але яке є визначною подією в житті кожної людини. Це перша сходинка у доросле життя і перепусткою в нього стане документ,  який отримали випускники – атестат про повну загальну середню освіту. Це свято наповнене сумом прощання із безтурботним дитинством, шкільними друзями та водночас відкриває радість зустрічі із невідомим, та все ж таким звабливим майбутнім. Прямувавши одинадцять років однією стежиною, настав час вибрати іншу із тисячі доріг і кожен з них обере свій життєвий шлях, на якому прийдеться відчути не тільки радість перемоги, а й біль випробувань. Вкрай важливо вирушити у цей путь озброєними. Головна зброя наших випускників – знання, які вони отримали навчаючись у школі та які допоможуть долати труднощі. В цей важливий для них день, коли вони прощаються зі школою, хотілося б побажати їм щоб вони зберегли у своїй пам`яті спогад про тих, хто давав їм знання, хто був поруч у складні хвилини, хто підтримував і радів їхнім успіхам – вчителям. Школа на все життя залишиться для них рідним домом, де їм завжди раді. Цей день є також дуже хвилюючим для батьків які, завжди любили, вірили та допомагали у всьому. Промінчик батьківської любові повсякчас осяватиме їхній шлях. Життя – це вічний вокзал, де прощаються та зустрічаються, плачуть і радіють. Сьогодні вони покидають станцію «школа», потяг уже чекає на них, покидаючи її слід пам`ятати, що справжня цінність – це скарби душі: доброта, щирість, совість, чесність.

Дитинство минуло. Воно відходило по краплині, тихо і непомітно, з першим словом, з першим кроком, з першим уроком і першим екзаменом. Дитинство минуло… Залишивши про себе лише світлі спогади….

З давніх-давен у нашого народу є гарний звичай справляти обжинки.  В цьому році в серпні своєрідні обжинки у всіх нас, обжинковий вінок можна вручити кожному присутньому на святі. Але найбільше заслуговує сім’я  Іщика Петра, в яких остання дитина закінчує школу, перший ужинковий сніп мають батьки Царук Надії, Козак Анни, Нечипорук Марії, Фіщука Василя, Нечипорука Владислава, Велимчаниці Юрія, Стеренчука Максима, Куяви Дмитра. Не дивуйтесь, що вінок зелений. Адже ви маєте перших випускників, таких молодих й зелених, як  пшениця. Хай же у майбутньому і сьогоденні і у випускників, і у всіх нас буде хліб  і до хліба. Хай усі ми будемо багаті на людяність, на мудрість. На добро. Класний керівник обсипав своїх учнів зерном, батьки благословили хлібом-сіллю, іконою Божою Матері.

Випускників прийшли привітати учні школи, які подарували їм квітку з 11 пелюстками, яка нагадала якими ж вони були у кожному класі, переглянули презентацію, поринули у світ дитинства, дитячих пустощів наших випускників. Козак Анна підготувала відеоролик, який розмістила на сторінці в інстаграмі, і звернулась з спогадами до своїх однокласників.

….дякую за незабутні спогади, мені їх не вистачатиме. Як кожного понеділка ми боялися що нас викличуть на лінійку, як після першого уроку весь 11 клас біжить в магазин, щоб зайняти чергу…..

Випускники! Попереду — незвідана даль. Позаду — батьківський поріг, протоптана стежка у шкільному дворі, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на щоці…Та де б ви не були, куди б вас не закинула доля, на вас завжди чекатимуть ті, для кого ви одні в цілому світі, єдині і неповторні, — ваші найближчі, найрідніші люди, мама і тато. Це вони дали вам життя, піклуються про вас щодня, щохвилини. Погляньте на своїх батьків! Які вони молоді, красиві і горді сьогодні!  Але за цими сліпучими усмішками і щасливими поглядами ховається стільки пережитих болей, виплаканих сліз, переборених труднощів.

Погляньте на своїх батьків і ви помітите, що на очах у них непрохані сльози. Сльози радості і сльози смутку. І кожна мама в думках промовляє те саме: «Боже, вбережи мою дитину!». Бо де б ви не були, що б не робили, мама завжди буде думати про вас.

Материнське серце ніколи не стомлюється повторювати: «Хай щастить тобі, дитино».

А батьківське плече завжди приходить на допомогу у скрутну хвилину.

Нехай кожен із них хто має мрію, цінує її, бореться за неї, нехай вона здійсниться, а будь-які повороти долі нехай відкривають нові обрії майбутніх перспектив. Бажаємо їм вдало скласти вступні іспити як у навчальні заклади так і в доросле життя. Божої ласки та Господнього благословіння на многая і благая літа.