Інструкція для дітей

Центр інформації про права людини на основі матеріалів ЮНІСЕФ підготував інструкцію для дітей, аби правильно та своєчасно реагувати на прояви цькування.

Що таке булінг та які його причини

Булінг (цькування) – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним чи психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин, щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується в загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

«Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно», - зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це уваги.

Як відрізнити булінг та сварку між дітьми

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б’ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

В ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

Що робити, якщо ти став жертвою булінгу

Перше й найголовніше правило – не тримати у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютне не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе в тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятися від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились із словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у свої силах та зрозуміти, як діяти.

Що робити, якщо ти став свідком цькування

Якщо цькують твого дуга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо друг чи подруга поділились з тобою, що вони потрапили в ситуацію булінгу, обов’язково поговори з ними про це – вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Що робити, якщо інших цькуєш ти

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдавати шкоди іншій людині.

Інструкція для дорослих

Що таке булінг та які його причини

Як відрізнити булінг та сварку між дітьми

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

Як зрозуміти, що вашу дитину піддають цькуванню

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому, не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не в банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати.

Якщо вашу дитину піддають цькуванню, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого в тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або друзям. Поясніть різницю між «пліткуванням» і «піклуванням» про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі кліше, як «хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе», «дівчинка не повинна сама захищатись» та ін. Це тільки погіршить ситуацію.

Що робити, якщо ви стали свідком цькування

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це тому, що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщувати свій біль через знущання й приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось, вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається або батьків дитини.

Як допомогти дитині, яка цькує інших

Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди бере участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з’ясуйте, як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що «всі так роблять», або «він заслуговує на це». Уважно вислухайте й зосередьтесь на пошуку фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як «хлопчики завжди будуть хлопчиками» або «глузування, бійки та інші прояви агресивної поведінки – просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства».

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жарти.

Спокійно поясніть, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І що далі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з учителями, щоб упевнитись – дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило, відсторонюється від почуттів іншої людини.

Пам’ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся з дитячим психоневрологом.

Номери телефонів «гарячих ліній»

Усі «гарячі лінії» працюють анонімно, безкоштовно:

Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
Національна дитяча «гаряча лінія» 0800 500-225 (зі стаціонарного телефону, працює з 12.00 до 16.00), 116 111 (з мобільного телефону).
Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації 0800 500-335 (зі стаціонарного телефону), 116 123 (з мобільного телефону).
Національна «гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми та консультуванню мігрантів 0 800 505-501 (зі стаціонарного телефону), 527 (з мобільного телефону)
Цілодобова консультаційна лінія щодо безпеки дітей в інтернеті 1545 (далі обрати 3);
Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;
Уповноважений Президента України з прав дитини 0 44 255 76 75;
Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
Національна поліція України 102.

План заходів спрямованих на протидію булінгу (цькуванню)

Порядок подання та розгляду заяв про випадки булінгу (цькування)

Порядок подання та розгляду заяв

про випадки булінгу (цькування) у закладі освіти

Заяву або повідомлення про випадки булінгу у закладі освіти має право подати будь-який учасник освітнього процесу.
Заява подається керівнику закладу освіти відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Здобувач освіти, який став свідком булінгу у школі, зобов’язаний повідомити про це вчителя, вихователя, психолога або безпосередньо керівника закладу освіти .
Педагог або інший працівник закладу освіти, який став свідком булінгу або отримав повідомлення про факт булінгу від здобувача освіти, який був свідком або учасником булінгу, зобов’язаний повідомити керівника закладу освіти про цей факт.
Керівник закладу освіти має розглянути звернення.
Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.
Якщо випадок цькування був єдиноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв’язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу.
Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.
Здобувач освіти, його батьки або особи, що їх заміщують може самостійно звернутись до уповноважених органів:

на гарячу лінію ГО «Ла Страда - Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей;
до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді;
Національної поліції України;
Центру надання безоплатної правової допомоги.

В такому разі після отримання звернення дитини, відповідна особа або орган інформує керівника закладу освіти у письмовій формі про випадок булінгу. Керівник закладу освіти має розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини булінгу.

Порядок реагуванняна доведені випадки булінгу (цькування)

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти

та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)

1. При встановленні факту або підозри на наявність булінгу, здобувачі освіти, батьки, педагоги звертаються до директора із написаною заявою.

2. Керівник закладу скликає Комісію, до складу якої входять педагогічні працівники, у тому числі психолог, соціальний педагог, учитель правознавства.

3. Комісія впродовж 10 днів проводить внутрішнє розслідування про факти або підозри на наявність булінгу із запрошенням для розгляду батьків постраждалого та булера, та інших зацікавлених осіб.

4. Якщо Комісія визнала, що це був булінг (цькування), а не одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний характер, то керівник закладу освіти повідомляє Камінь-Каширський відділ поліції ГУНП у Волинській області, службу у справах дітей Камінь-Каширської міської ради Волинської області та управління гуманітарної політики Камінь-Каширської міської ради.

5. Рішення Комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів Комісії.

6. У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутись до Камінь-Каширського відділу поліції ГУНП у Волинській області.

7. Здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу надаються соціальні та психолого-педагогічні послуги.