Історія закладу
Хотешів – звичайне поліське село розташоване на мальовничому березі тихоплинної річки Турії. Біля села є озеро Свиринець та примикає озеро Сірче. Із слів старожилів відомо, що назва села походить від прізвища пана Хотячева, який з 14-ма сім’ями переселився сюди з-за Дунаю.
Розпочну з сивої давнини, з того часу, коли в селі офіційно стала зароджуватися освіта. Історія школи досить велика і багатостраждальна.
Санкт-Петербурзький держархів, на прохання вчителя історії Шуйчика В.Ф., надав копії статистичних звітів Хотешівського народного училища, з яких випливає, що у 1860р. за кошти спілки селян Хотешівської волості почали будувати окремий будинок училища. Навчання розпочалося у вересні 1861року. Викладання велося російською мовою (після невдалого польського повстання територія опинилася під владою Росії). У 1862 році при училищі відкрили народну бібліотеку. Книги досить цінувалися, ними училище забезпечувалося добре. Книгами могли користуватися всі грамотні люди села.
Держава досить непогано дбала про вчителя. Крім високої заробітної плати, вчитель щорічно міг виписати будь-яку літературу на суму місячної зарплати. Під час літніх канікул міг поїхати на відпочинок, поглибити свої знання, розвинути кругозір, у будь-яку країну Європи або в Єгипет, за державний кошт.
Училище було однокласним , навчалися в основному хлопці (у 1895 році розпочали навчання 44 хлопчики і 1 дівчинка, а у 1898 році – 46 хлопчиків і 4 дівчинки).
З березня 1921 року наша територія знову підпорядкована Польщі. Так званий польський період тривав до вересня 1939р. Нова влада змушена була давати освіту місцевому населенню.
До 1932 року в селі діяла 4-ьох класна школа, що була розташована в окремих хатах. Бажаючі могли здобути семирічну освіту в м. К- Каширську і такі були в Хотешові. З 1932 року почала працювати семирічна школа у новозбудованому двоповерховому цегляному приміщенні. В селі Котуш відкривають однокласну школу. Дальша освіта для українців фактично була закрита. Для окремих молодих селян влаштували короткотермінові курси агрономів, зоотехніків. Все своє життя користувалися авторитетом серед селян за свої поради по господарству Королік Мартин та Свистун Терентій – слухачі цих курсів. Всі вчителі були за національністю поляки. Директором школи працював Ян Бене. З 1936 року школа переводиться на навчання польською мовою хоча і за українськими програмами. Школу відвідували в основному після закінчення осінніх польових робіт та цілу зиму. До школи приймалися усі діти віком до 14років. Початкова освіта була обов’язкова, хоча багаті могли відкупитися. Дисципліна була сувора, з правом фізичного покарання, тому вчитися примушували самі порядки в школі. Слід сказати, що карали тільки за невивчений урок чи порушення дисципліни. Розповідає колишній вчитель Королік Іван Ульянович, що одного разу він з хлопцями пас худобу. Корови зайшла на випас, що належав місцевому священнику Олександру Білецькому. На наступному уроці закону божого він фізично покарав цих хлопців. Скарга директору, суд, покарання за особисту образу у 25 злотих, а випас у громадське користування. Карати можна було тільки за невивчений урок.
В школі постійно працювало 6-7 вчителів, які крім школи, нічим не займалися, господарства ніякого не вели. Практично кожна вчительська сім’я наймала служанку, продукти купували тільки в окремих визначних господарок. І в селі вважалося великою честю щось продати вчителю. Заробітна плата у вчителів сягала 90-100 злотих, в директора до 150 злотих (корова коштувала 80-90 зл.).
Польська адміністрація намагалася наблизити місцеве населення до Польщі, показати переваги польської культури над українською. Вони влаштовували концерти, маскаради на релігійні свята, виставки врожаю зернових культур, овочів, фруктів, худоби і реманенту. Переможців нагороджували. Так тривало до початку Другої Світової війни.
З жовтня 1939року відновлюється навчання в школі і ведеться українською мовою. Кілька вчителів були з місцевих жителів, які непогано володіли грамотою Калапуц Іван та Бабула Іван. Швидко завезені підручники, зошити, вдосталь навчального приладдя. Початкова освіта стала обов’язковою. Ввечері могли навчатися дорослі. Крім школи класи були розміщенні в приватних будинках по всьому селу і навіть на хуторах.
У роки війни школа була спалена німцями.
У 1947 році школа стала відновлюватися.
З 1-го вересня почала роботу по приватних будинках. В першому класі вчилися учні від 7 до 15 років. А в старших класах вже навіть були парубки, старші за молоденьких вчительок. Ввечері могли навчатися дорослі. Із Східної України приїхало кілька вчительок, які залишилися жити в селі. Це Королік (Вертепа) Тетяна Авраамівна, Зеленська (Губенко) Анастасія Степанівна, Королік (Лисік) Вікторія Омельянівна, Козел (Карась) Ірина Арсентіївна, Антонюк Олена Феодосіївна, вони стали корінними жителями. Не одне покоління хотешівців із вдячністю згадує про них.
Школа спочатку була семирічна. У 1953 році відновлюється і добудовується до сучасного вигляду польська школа. З того ж року вона стає десятирічною. Протягом 1956-1958 років школу щорічно закінчувало по 13-20 чоловік. Пізніше вона стає найбільшою сільською школою серед трьох районів. До неї ходили діти з усієї навколишньої округи: з сіл Доброго (Борки), Теклине, Видричі, Мельники, Річиці, Черча, Щедрогора, Щитиня, Поступля, Бузак та ін. до їх послуг працювало два гуртожитки.
В окремі роки одночасно навчалося більше 600 учнів. Вони зрозуміли силу знань і освіти та можливість з їх допомогою вибитись в люди. В школі працювали багато вчителів з інших міст і сіл України, в основному з східних областей і самого Києва.
В Хотешівській школі починали своє трудове життя такі відомі люди в районі, як Шевчук Іван Тимофійович, Горобець Григорій Григорович, директорами цієї школи були два майбутні завідуючі районними відділами освіти, а Попович Михайло Михайлович – начальником облуно. Поступово з’являються і вчителі хотешівці. Це Сидорук Овксентій Адамович, Королік Адам Ульянович та Коваль Іван Степанович, які закінчили Камінь- Каширське педагогічне училище. Хороші в нас вчителі, багатьом хотешівцям дали путівку в життя. Це місцеві жителі, вчителі старшого покоління: Маковецька (Парфесюк) Марія Семенівна, Свистун (Маковецька) Марія Федорівна, Шуйчик (Королік) Ольга Семенівна, Книга (Космін) Єва Йосипівна, Космін (Бабула) Ганна Федорівна, Фіщук (Парфесюк) Оксана Григорівна; середнього Космін Микола Васильович, Новосад Надія Адамівна, Царук (Кіпень) Надія Михайлівна, Куява Катерина Адамівна, Христинець (Сидорук) Надія Адамівна.
Вже корінними стали наші математики Полюхович Павло Іванович, Ткач (Куліш) Лідія Федорівна, біолог Придатко (Талан) Надія Трохимівна, більше 40 років ходить з села Доброго вчитель фізики Глодік Микола Федорович. Влилися в колектив, створили свої сім’ї молоді вчителі Іщик Петро Андрійович, Стеренчук (Клодчик) Валентина Іванівна, Стеренчук Микола Миколайович. Жодне свято не обходилося без учителя музики Осійчука Петра Михайловича, який теж став корінним жителем та добрим господарем—бджолярем в селі Хотешів. 23 роки пропрацювала директором школи уродженка нашого села Полюхович (Коваль) Надія Яківна. Нині продовжує династію директорів дочка Ратнюк (Полюхович) Тетяна Павлівна.
У 1978році за державний кошт збудовано двоповерховий будинок для вчителів. Це розв’язало житлову проблему вчительських кадрів. А в 1984році збудовано дитячий ясла-сад на 90 місць.
На сьогоднішній день заклад дав більше 250 вчителів, понад 55 лікарів, більше 150 медичних сестер, багато спеціалістів інших потрібних професій. У 50-х роках Хотешівська школа стає буквально «кузнею» кадрів для району тоді була «мода» на начальників, голів колгоспів, парторгів, агрономів, зоотехніків з Хотешова. Практично в районі нема села, де б не жили і працювали хотешівці. Та що район, наші односельчани живуть і працюють не лише в Європі, а і в Америці, і в Австралії, і в Африці. Можна назвати багато видатних людей, якими гордиться наш заклад. Є в нас і майстри спорту міжнародного класу, є доктори наук, кандидати, є військові в різних чинах аж до полковника, журналісти і редактори газет, начальники облспоживспілки, начальники митниці, поліцейські.
Звичайно, всіх поважних людей села, поіменно перерахувати неможливо. Більшість з них працює поряд з нами, часто на непомітних великому гурту посадах, але таких потрібних людей. Всім їм вклоняємось низько до землі.
Хотешівська середня школа від 02 вересня 1996року перейменована в загальноосвітню школу I-III ступенів с. Хотешів.
З 17 жовтня 2019 року, рішенням К-Каширської районної ради реорганізована в опорний заклад загальної середньої освіти села Хотешів Камінь-Каширської районної ради Волинської області.
У 2021році, рішенням Камінь – Каширської міської ради заклад переіменовано у опорний заклад загальної середньої освіти «Хотешівський ліцей» Камінь – Каширської міської ради Волинської області.
У ліцеї 10 класних кімнат, комп’ютерний клас, обладнаний сучасними меблями, забезпечений комп’ютерами, учительська, кабінети директора та заступників, педагога-організатора, медичний, бібліотека, спортивний зал. В закладі створено ресурсну кімнату, обладнано санітарні кімнати, є в наявності тепла вода (бойлер) для технічних робіт та миття рук.
У ліцеї працює 36 педагогів, які дають знання 279 учням. Із 36-30 учителів місцеві, учні нашої школи. Усі учителі (за винятком 2) мають вищу педагогічну освіту, троє-дві вищі освіти.
Двоє- здобувають вищу освіту, двоє учителів мають знання «старший учитель» 15- з вищою кваліфікаційною категорією, 9 з першою, 5 з другою і 10 спеціалістів.
Середній вік членів колективу становить 43 роки.
Щороку випускники успішно складають ЗНО і обирають професії за покликом серця і вступають в різні вузи України.
Щодо транспортного забезпечення закладу.
Після 1953 року, коли школа стала середньою, держава швидко виділяє автомобіль ЗІС ( так звана «Полуторка»). Обслуговували її Микитюк Филимон Федосьович, а потім Бабула Михайло Якович.
Пізніше школа отримує ПАЗ52 з номерними знаками 47-96ВНМ. Водієм призначають Коваля Адама Олександровича, першокласного спеціаліста, якого командирують у місто Полтаву за новим авто. Машину використовують для перевезень членів колективу, заготівлі дров і т.д.
В грудні місяці 1991 року школа отримує ЗАЗ (легковий автомобіль) для підвезення харчування дітей села Котуш.
З 2003 року 5-7 класи, які навчалися в селі Котуш, об’єднують із Хотешівською середньою школою і постає потреба у підвезенні школярів 5-11 класів до закладу. Машину обладнують спецпокриттям, встановлюють відповідні лавки, і 25-30 учнів, щоденно 7км. підвозяться до школи.
З виходом на пенсію Коваля А.О. авто приймає Сидорук Іван Володимирович.
1 вересня 2004 року завгосп школи Космін Сергій Михайлович та водій Сидорук Іван Володимирович, за дорученням відділу освіти, одержують в м. Києві автобус КАВз 39-72.
Автомобіль ПАЗ-52 вже підлягає списанню. З 2008 року водієм шкільного транспорту стає Маковецький Володимир Йосипович.
Та у 2014 році на Сході нашої країни починається жахлива війна. В червні, цього ж року автобус везе військових на Схід, попадає під обстріли і згорає.
З вересня 2014 року, наших дітей підвозить невеличкий бус «Мерседес» , якого виділив відділ освіти. Але дітей багато і бус замінюють автобусом з навчально- виробничого комбінату. І, дякуючи владі, 30 січня 2019 року наша школа за програмою «Шкільний автобус» одержує урочисто в м. Луцьк, новий автобус Богдан, з номерними знаками АС79-04 ВХ. Автобус перевозить школярів і по сьогоднішній день.
Документальні матеріали та література
Крушинський Л. Исторический очерк Волыни. Житомир, 1887.
Иванов П. А. Исторические судьбы Волынской земли (с древнейших времён до 14 века). Одесса, 1895.
Памятная книжка Волынской губернии на 1900 год. Житомир, 1900.
Волынские епархиальные ведомости. (різних років і випусків)
О. Цинкаловський. Стара Волинь і Волинське Полісся.
М. І. Тодорович. Волинь в опису міст, містечок і сіл. Историко статистическое описание приходов Волынской губернии. Т. І, ІІ.
Архив князей Сангушек, Т. 1-4, СПБ, РГИА.
Клировские ведомости. 1873, 1874, 1898 гг.
Литовская Метрика. СПБ. РГИА, ф.38
Жизнь Андрея Курбского в Литве и на Волыни. Т. 1-2.
Трипольский. Исторические изследования о городах. Местечках и селах Волынской губернии. ІВ. 1879
Археологічні дослідження Волині. Л. 1995. Історія Волині. Л. 1988.
Український історичний журнал. 1994, 1995 рр.
Літопис УПА, Т. 1-2
Книга памяті України. Волинська область., Т, 1, Львів, «Каменяр», 1995.
В. Денисюк. Камінь – Каширський. 800 років. Історія і сучасність. Луцьк, 1996.
Книга «Україна і Німеччина у Другій світовій війні».
Окремі публікації газет «Волинь» і «Полісся».
Шуйчик В. Ф. Короткий нарис історії села Хотешів. 2006.
Директори Хотешівської середньої школи
Червень 1952р. Горохова Галина Андріївна
Серпень 1952р. Охріменко Надія Олександрівна
Серпень 1953р. Митько Микола Михайлович
Серпень 1956р. Починок Василь Олександрович
Грудень 1958р. Попко Василь Іванович
Серпень 1962р. Ройко Григорій Степанович
Березень 1964р. Сидько Микола Кіндратійович
Квітень 1966р. Коваль Іван Степанович
Грудень1968р. Пресіч Людмила Омелянівна
Липень 1969 р. Коваль Іван Степанович
Квітень 1971р. Книга Костянтин Михайлович
Серпень 1978р. Попович Михайло Михайлович
Жовтень 1979р. Полюхович Павло Іванович
Серпень 1987р. Шуйчик Василь Федорович
Серпень 1991р. Полюхович Павло Іванович
Серпень 1996р. Полюхович Надія Яківна
Листопад 2019р. Ратнюк Тетяна Павлівна
Медалісти школи
1. Олісейчик Іван Каленикович срібна 1955р.
2. Охріменко Любов Олександрівна срібна 1956р.
3. Корінчук Микола Мусійович срібна1956р.
4. Мицюк Надія Сергіївна золота 1965р.
5. Ярмолюк Іван Якимович срібна 1965р.
6. Кулинич Микола Адамович золота 1966р.
7. Кошіль Федір Гнатович срібна 1967р.
8. Придатко Єва Адамівна золота 1973р.
9. Сидорук Валерій Овксентійович золота 1976р.
10. Пашечко Михайло Миколайович золота 1981р.
11. Маковецький Микола Васильович золота 1982р.
12. Книга Олег Костянтинович золота 1982р.
13. Маковецький Сергій Адамович золота 1987р.
14. Королік Людмила Адамівна срібна 1987р.
15. Куява Андрій Васильович срібна 1990р.
16. Плазовський Ігор Святославович срібна 1990р.
17. Шуйчик Ігор Васильович золота 1991р.
18. Куява Валерій Васильович срібна 1991р.
19. Фіщук Володимир Іванович срібна 1991р.
20. Книга Інна Костянтинівна срібна 1992р.
21. Сидорук Людмила Миколаївна срібна 1992р.
22. Сидорук Галина Адамівна срібна 1994р.
23. Королік Андрій Адамович срібна 1996р.
24. Шуйчик Оксана Василівна золота 1997р.
25. Парфесюк Світлана Іванівна золота 1997р.
26. Куцик Наталія Миколаївна срібна 1997р.
27. Свистун Оксана Володимирівна срібна 1997р.
28. Полюхович Юрій Павлович срібна 1998р.
29. Фіщук Людмила Іванівна срібна 1998р.
30. Сидорук Роман Анатолійович срібна 2000р.
31. Стеренчук Оксана Миколаївна золота 2002р.
32. Маковецька Валентина Адамівна срібна 2002р.
33. Стеренчук Михайло Миколайович золота 2003р.
34. Баран Людмила Вікторівна золота 2005р.
35. Космін Ярослав Михайлович срібна 2005р.
36. Кошіль Григорій Володимирович срібна 2006р.
37. Дуда Валентина Іванівна срібна 2006р.
38. Швай Наталія Віталіївна срібна 2006р.
39. Куцик Андрій Михайлович золота 2007р.
40. Кіпень Володимир Володимирович срібна 2008р.
41. Козак Аліна Олександрівна срібна 2008р.
42. Новосад Артем Петрович срібна 2008р.
43. Бублій Олена Андріївна золота 2010р.
44. Глодік Роман Миколайович срібна 2010р.
45. Маковецька Евеліна Ігорівна золота 2012р.
46. Кузьмич Богдана Володимирівна срібна 2012р.
47. Маковецька Наталія Петрівна срібна 2012р.
48. Капінос Юлія Михайлівна срібна 2012р.
49. Глодік Надія Миколаївна золота 2013р.
50. Свистун Богдан Іванович золота 2013р.
51. Литвин Володимир Сергійович золота 2014р.
52. Космін Іван Сергійович золота 2015р.