Річниця Чорнобильської трагедії

Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатись до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. 26 квітня – день пам’яті, день скорботи і роздумів. Бо нам є над чим замислитись. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю? В цей день учні 10 класу на чолі з класним керівником Свистун Ніною Адамівною підготували урок пам’яті «На Чорнобиль журавлі летіли». На урок були запрошені учні 5-11 класів, вчителі, односельчанин, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС Коваль Іван Георгійович. Захід розпочали переглядом відеоролика М. Кондратюка «На Чорнобиль журавлі летіли», де учні мали можливість переглянути епізоди розвалених міст Чорнобиль, Прип’ять. Не із сторінок стародавніх літописів, і не з легенд та переказів увірвалась у наше життя це лячне і моторошне слово – Чорнобиль…. Місто-красень Чорнобиль…. Його ім’я походить від назви різновиду гіркого полину чорнобилки. Спочатку так іменувалося давнє поселення, потім місто. Стародавній Чорнобиль дав назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато в 1970 році. В 1986 працювало вже чотири енергоблоки, добудували шостий, а п’ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час атомна електростанція в Європі. Це мала бути гордістю Радянського Союзу, а стала його трагедією. Учні мали можливість переглянути відеокліпи на пісню Л. Сандулеси «Зона», Оксани Білозір « Молитва». Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, що ті, що могли ніколи не народитися після 1986 року народились, живуть і вчаться творити прекрасне. Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. В результаті аварії стався величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані. Йод – 131, цезій – 134, 137, стронцій – 90, плутоній – 239, плутоній – 240. весь цей радіоактивний дощ розлетівся і висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. Радіоактивного забруднення зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли слова радіація, зона, ліквідатор, відселення. А на квітучий українській землі з’явились пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом. На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживає в забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть 35 тисяч людей пов’язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками. Радіація – невидимий і тому підступний ворог всього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу. Як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди. Їх дуже мало. Та все ж живуть. Чорнобильська біда торкнулась чорним крилом Житомирщини. Найбільше постраждали Народицький, Олевський, Лугинський, Коростянський райони. А в Новгород-Волинському районі в зоні підвищеної радіації опинились села Курчиця, Городниця, Дубники та інші. Наше село також відноситься до зони добровільного відселення. Страждання людства — зупинити Безодні атомної смерч. Ми ж сівачі, Ми — сонця діти — Спроможні зупинити смерть. Спинити вибухи, ракети, Роззброїти віки і дні, Щоб сонце мирної планети У кожнім сходило вікні. Щоб трави, колоски і віття Вогнем не перетліли в прах. Щоб грізне ядерне жахіття Не спалахнуло на світах. Щоб наша дума і дорога Єднали глибину і вись, Вола чорнобильська пересторога: «Людство! Зупинись!» Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи свої здоров'ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю. Священна пам'ять про всенародний подвиг ніколи не зітреться з історії людської, не згасне у віках. Чорнобиль дав нам кілька моральних уроків трагедії: 1-й урок – безвідповідальності (ми не готові до такої аварії ні морально, ні технічно. І коли вже сталася трагедія, довго все подавалося в присмерках напівправди) 2-й урок – милосердя (всі люди відгукнулися на біду, прийшовши на допомогу) 3-й урок – патріотизму (ми мусимо завжди пам’ятати про подвиг пожежників, щоб у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, думати про тих, хто нас оточує, а не про себе; бути чесними і сміливими, бути людьми; любити і берегти рідну землю).