Школа сумує за своїми учнями

32 день війни… дві неділі дистанційного навчання в нашому освітньому закладі. Порожні коридори, без галасливих та допитливих учнів класні кімнати. Раніше вони мріяли стати зірками YouTube та малювали улюблених героїв зі всесвіту Marvel. Сьогодні вони малюють танки і мріють якнайшвидше повернутись до рідної школи. Вони малюють крилатих янголів і військових зі зброєю, які захищають їхні домівки. А ще – серця і веселки. Сьогодні вони дорослішають швидше, ніж нам хочеться. І все, що ми можемо, – зробити все можливе, щоб вони не стали поколінням «дітей війни». 
Війна розділила життя « до» та « після». До війни школа жила своїм повноцінним життям, зі своїми проблемами та успіхами. Сьогодні хочеться пригадати 21 вересня - День миру. В цей день учні другого класу разом зі своєю вчителькою Птачик М. П. розповідали нам про мир, демонстрували відео односельчан « Що таке війна?»  Зі сльозами на очах Дейнека М. розповідала свої дитячі спогади про війну, ми, навіть дорослі не могли усвідомити, що через якихось п’ять місяців на власні очі побачимо жахіття війни. Діти випустили голуба, сьогодні вони просять, щоб голуб повернувся до них і приніс мир на нашу землю. Другокласники долучились до флешмобу  « Зупинимо війну на Україні». Їхні малюнки разом з ангеликами передали волонтерам щоб передали нашим захисникам. Кожен дитячий малюнок стає для військових оберегом. Їхні батьки, брати, родичі, односельчани, як і чоловік Марії Панасівни сьогодні захищають нашу Україну. Дивлячись на учнівські роботи можна з впевненістю сказати: « Перемога буде за нами!»