Новини

Взимку є чимало свят, на які чекають і дорослі, і діти. І цей святковий період починається з визначного грудневого дня – Дня Святого Миколая, коли діти згадують усі свої добрі та погані вчинки, одержують солодощі та замовляють подарунки під ялинку. Вони згадують свої мрії та бажання, неодмінно записують їх до паперового листа, перевіряючи кожне слово, щоб Дідусь не помітив помилки і не подумав чогось поганого… А він не подумає, ми ж з вами точно знаємо!

23 листопада у нашій школі відбулися загальношкільні батьківські збори " Якою має бути шкільна освіта?" На збори були запрошені батьки, вчителі, медична сестра, педіатр.

Щороку, напередодні свята Покрови в нашій школі відбувається свято в козацькій республіці імені Богдана Хмельницького. До лав козачат було прийнято 26 учнів 5 класу. Школярі заздалегідь готувались до свята: готували вірші, пісні, вчили правила козачат. На урочистій лінійці під державни та малиновим прапорами складали клятву. Та найцікавіше проходять козацькі забави. В забавах беруть участь всі козаки та козачки з 5-11 класів. Завзяті конкурси та змагання не залишають байдужими жодного вболівальника. Учні привезли з дому два вози для участі в конкурсі " Козаки везуть своїх козачок на Січ". Цікавими є конкурси " Бій півнів" ," Збери урожай"...які підготував вчитель Стеренчук М. М. на завершення свята кошові отамани запалили козацьке вогнище, де всі охочі мали можливість запікти сало на рожнові, найактивнішими були новоприйняті козачата з 5 класу які і пригостили гостей салом.

Поволі падає золоте листя і вкриває задуману землю розкішним, пухнастим килимом, у якому ніби загубилися ніжні посмішки дорогих учителів. Вони, ніби маленькі, натомлені сонця, розсипаються міріадами грайливих блискітокі наповнюють дитячі очі радістю. І це золото, дароване нам щедрою осінню на знак щасливої долі, і день цей, осяяний щирими посмішками вдячних вчителів.

Ми раді вас вітати в цьому затишному залі нашої бібліотеки. Залі, де оживають казки, де ви маєте змогу помандрувати в світ улюблених літературних героїв і, трішки пофантазувати, стати Попелюшкою і Гулівером, доброю чарівницею і Незнайком, усіма-усіма героями книжок, які ви любите читати і перечитувати.
Сьогодні ми помандруємо у світ героїв чудових казок, оповідань, легенд Василя Олександровича Сухомлинського, відомого українського педагога і письменника.
Він дуже любив дітей і написав для них багато оповідань та казок : про ласкаве сонечко і м’яку зелену травичку, про ласкаві мамині руки і добру бабусю. Я впевнена, що всі ви добре знаєте і читали ці твори. Це казка « Куди поспішали мурашки» - для найменших і збірочки « Чиста криниця» та « Казки школи під голубим небом».
« Над ставком у хмарі грає веселка. Від сонця до землі барвистий міст. Це сонечко п’є воду. Воно й збудувало веселку. Бо сонечко таки втомилося і тому хочеться пити».
Так майстерно Василь Сухомлинський умів змалювати красу рідної землі. Кілька штрихів, кілька скупих деталей, підмітило його спостережливе око – а ми чуємо пахощі й звуки, бачимо барви і чари, відчуваємо світлість духу…

У кожної пори року є своя неповторна краса. Осінь не виняток. Особливо прекрасний перший місяць осені. Вже немає виснажливої літньої спеки, сонечко просто пригріває. Дерева повільно переодягаються у золоті вбрання. Господарі закінчують звозити свій урожай з ланів. Скільки красивих та незабутніх слів подарувала осінь поетам. Скільки прекрасних, видатних пейзажів – художникам. І хоч осінь приходить кожен рік, вона завжди неповторна.

Щасливий той, у кого на життєвому шляху був справжній учитель, а щасливіший удвічі, якщо цей учитель є ще й мудрим керівником.
Красива жінка, турботлива мама і бабуся, невичерпне джерело енергії, щира думкою і серцем. Такою щодня постає перед учнями та колегами директор ЗОШ І – ІІІ ступенів села Хотешів Надія Яківна Полюхович.

Цього чудового ранку в кожному куточку нашої неозорої Батьківщини діти поспішають до школи. Після веселого літечка так приємно прийти на шкільне подвір'я, зустріти друзів. Ми всі з хвилюванням чекали першого вересня, адже ніхто не знає, що нас очікує цього навчального року, бо кожен наступний рік не схожий на попередній. В цьому році до НУШ вступило 32 першачки.

29 червня 2018 року, з благословення єпископа Волинського і Луцького Нафанаїла, священнослужителі Михнівського благочиння (Камінь-Каширський район) відслужили панахиду біля пам’ятника на могилі старшини армії УНР, православного священика Олександра Білецького.
Панахиду очолив благочинний Михнівської округи УПЦ, настоятель громади села Добре протоієрей Володимир Новосад.
Меморіальний надгробний знак був встановлений кількома тижнями раніше, 5 червня, за рахунок благодійного фонду «Героїка». Це перший пам’ятник воякові УНР, який з’явився на території Волині. Як повідомляє Район.Камінь-Каширський, виготовив та встановив цей знак майстер фонду Олег Собченко. На кладовищі у селі Хотешів пам’ятник допомогли монтувати місцеві жителі, у тому числі – духовенство УПЦ.
Митрополит Луцький і Волинський Михаїл здійснив чин освячення пам’ятника на могилі священика Олександра Білецького, який загинув у 1943 році від кулі червоного партизана в церкві.
Владика нагадав, що нинішнє покоління повинне продовжувати справу загиблого духівника-патріота, аби наші землі були вільними, а ми могли розмовляти і молитися українською мовою.
До богослужіння долучилися: декан камінь-каширський протоієрей Володимир Мицько, ратнівський — протоієрей Роман Бодак, старовижівський — Іван Зеленко та інше духовенство, а також представники влади і громадськості.
Урочиста академія про життєвий шлях священика Олександра Білецького, який служив у селі Хотешів Камінь-Каширського деканату і 26 квітня 1943 року був убитий червоним партизаном у храмі, відбулася й в місцевій школі.
Під час заходу владика Михаїл вручив церковні нагороди співробітнику Українського інституту національної пам’яті Павлові Подобєду та директору школи Надії Полюхович.
Отець Олександр Білецький служив Хотешівським парафіяльним священиком з 1935 по 1943 роки. Він народився в 1903 (за деякими джерелами – в 1900) році в Новоград-Волинському повіті в родині священика.
Під час визвольної боротьби українського народу юнак воював у складі Армії УНР у рангу хорунжого 4-го кінного полку 4-ї Київської дивізії. У 1920 році, після окупації України більшовиками, українське військо було вимушене залишити свою територію і відступити за Збруч; серед вояків був також старшина Білецький. З листопада цього року він перебував у таборах для інтернованих вояків армії УНР у Польщі; найбільші табори такого типу були розміщені в Ланьцуті, Александруві-Куявському і Каліші.
У 1924 році, після остаточного розформування Армії УНР і скасування режиму інтегрування, незначна частина вояків осіла на польській території, інші емігрували переважно до Західної Європи, Америки, Австралії або повернулися до УСРР, де вони змушені були перекваліфіковуватися на цивільні професії. Тоді чимало військових прийняло сан священиків. У 1924 р. у священики висвятився й Олександр Білецький зі своїм другом, теж вояком армії УНР – Григорієм Жуковичем. Вони разом навчалися у духовній семінарії і після закінчення, в той самий день, одружилися на сестрах Буйницьких із священицького роду: Олександр – з Неонілою, а Григорій – з Марфою.
Згодом Білецькі оселились у селі Більська Воля на Рівненщині, а на початку 30-х років – у с. Тинне Сарненського повіту Волинського воєводства, де отець Олександр був настоятелем церкви Різдва Богородиці. Польська влада запідозрила священика в членстві ОУН і домоглася виселення його за межі воєводства.
З 1942 року протоієрей Олександр Білецький був благочинним Ратнівської округи, до якої належала й Хотешівська парафія.
Радянські партизани мали свідчення про зв’язки священика з повстанцями, які угруповувались і проходили вишкіл у хотешівських лісах, тому постійно переслідували його і намагалися вбити.
26 квітня 1943 року, на другий день Великодня, під час святкової Літургії, партизани розстріляли отця Олександра. Один із них, уродженець сусіднього села Василь Наумік (на прізвисько Чухрій) в’їхав на коні в церкву і вистрілив у священика. Олександрові Білецькому тоді виповнилося сорок років.

Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатись до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.
26 квітня – день пам’яті, день скорботи і роздумів.
В цей день учні 10 класу на чолі з класним керівником Свистун Ніною Адамівною підготували урок пам’яті «На Чорнобиль журавлі летіли». На урок були запрошені учні 5-11 класів, вчителі, односельчанин, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС Коваль Іван Георгійович.

Про вибір та замовлення підручників для 5 класу

Запрошуємо всіх бажаючих взяти активну участь у розвитку ресурсу.