Флешмоб до Дня Матері " Зроби фото з мамою'
Мати. Мама. Матуся. Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. Воно про найближчу, найдобрішу, найкрасивішу і наймилішу людину у світі. Її очі супроводжують дітей у далеких життєвих мандрах, материнська ласка гріє нас все життя аж до старості. Її створив Бог на цій грішній землі для краси і щастя, щоб вона дарувала життя і була продовжувачем роду людського.
У неділю, 10 травня, в Україні відзначають День матері – свято відзначають щорічно у другу неділю травня. У цей день прийнято поздоровляти матерів, дарувати їм подарунки і висловлювати свою подяку. Як же в умовах карантину ми можемо привітати найріднішу людини? Учні малювали малюнки, робили поробки, готували вітання для мам. Приємним моментом є мамина посмішка на обличчі, коли в неї спокій на душі коли щасливі і здорові діти поряд. " В кого є мама , самий щасливий на світі". Пам’ятаєте, як увесь той час, поки ви росли, ваша мама завжди залишалася по той бік камери, роблячи фото. Ми раді, що вона це робила. Єдина проблема: кожен знімок, зроблений нею тоді, — це фото, на якому її немає сьогодні. У День матері ми б хотіли виразити пошану всім мамам, які залишалися за кадром протягом усього нашого життя, додавши їх на фото. Сподіваємося, що такі ідеї надихнуть вас зробити те саме для своєї мами. Учні нашої школи перейнялись цим проектом взявші участь у флешмобі " Зроби фото з мамою" . Хочеться подякувати багатодітним сім'ям Нечипоруків та Куяв які долучитись і відобразили в світлинах своїх мам, осторонь не стояли і вчителі які також слали світлини зі своїми мамами.
Стоїть на землі Мати, вища і святіша від усіх богинь. Рідна Мати і рідна
Україна - два крила любові, два крила несуть українську душу через віки і не
в'януть у вічному польоті, бо тримає їх на світі материнська любов.
Поверни мене в дитинство, мамо!
Я дорослою не хочу бути,
Розбуди мене тихенько рано,
«Донечко, маленька!»—хочу чути.
Заплітай мені у коси стрічку,
Залікуй в моєму серці шрами,
Поцілуй мене так ніжно в щічку,
Обійми за плечі сильно, мамо!
Забери мене у світ дитини,
Де з піску торти, печери й замок.
На асфальті крейдою картини,
Найцінніший скарб —це скла уламок.
Де було так весело і просто,
Де лише надвечір входиш в хату,
Де мрійливий погляд лине в простір,
Де для щастя треба небагато.
Забери мене в дитинство, мамо,
Гоїлося швидше там коліно,
І хоча боліло геть так само,
Ти ж мене жаліла неодмінно.
Дихалося легко і сміливо,
Снилось, що літаю я ночами.
Ти також тоді була щаслива.
Ну поклич мене в дитинство, мамо!